1. Трансамінази (АЛТ, АСТ), які визначаються кінетичним методом виявляють мінімальне пошкодження гепатоцитів (сліди цитолізу). Це особливо актуально для ранньої діагностики гепатозів, а також скрінінгу на гепатит С (білірубін нормальний – трансамінази підвищені). Розрахунок співвідношення АСТ/АЛТ, що при алкогольному пошкодженні визначає важкість захворювання (< 1 помірне, > 1 важке ураження). Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) - аналогічний показник цитолізу, як і АЛТ,

2. Холестатичні ферменти гамма-глютамінтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза (ЛФ). Високочутливі тести, що виявляють пошкодження епітелію жовчних ходів. Кінетичний метод виявляє ранні ознаки не тільки холециститів, а також холангітів. ГГТ чутливий метод діагностики алкогольного пошкодження печінки, а також при пухлинах .

3. Дослідження загального та вільного білірубіну обов’язкові для диференціальної діагностики метаболічних синдромів (Жильбера, Крігера, Ротора) та гепатозів (АЛТ , АТС нормальні – білірубін помірно підвищений).

4. Оцінка синтетичної функції печінки. Холінестераза, холестерин, альбумін знижуються при хронічних гепатитах, а також при цирозі.

5. Поверхневий антиген гепатиту В (HBs), антитіл до НВс, а також антитіл до гепатиту С (анти НСV) вказують на гострий гепатит В або С відповідно. При хронічних захворюваннях печінки необхідно проводити комплексні дослідження антитіл та антигенів ( НВs, анти-НВs, НВе, анти-НВе, анти-НВс ).


6. Підтвердження гепатиту С можливе якісним виявленням вірусу гепатиту С методом ПЛР діагностики. Слід врахувати, що при позитивних антитілах до гепатиту С у 10 – 15 % пацієнтів вірус не виявляється .

7. Початок лікування гепатиту С вимагає кількісного визначення вірусних копій ПЛР методом, а також генотипування вірусу гепатиту С. Кількісне визначення є елементом моніторингу ефективності противірусної терапії гепатиту С поряд з кінетичним визначенням АЛТ, АСТ.

8. ФІБРО ТЕСТ комплексна оцінка стану паренхіми, що базується на лабораторних дослідженнях: гаптоглобіну, альфа-2-макроглобуліну, АРО А1 (Апопротеін А1) , ГГТ, АЛТ , результати яких пізніше підлягають комп’ютерному аналізу по ліцензійній програмі.

8. Анти мітохондріальні антитіла (АМА) - позитивні у 90% пацієнтів з первинним біліарним цирозом . Переважно це жінки з середнім віком 50 років.
Окрім вказаного тесту позитивними є ГГТ, ЛФ, Ig M.

9. Визначення дефіциту альфа- 1 антитрипсину вказує на вроджену схильність до хронічних гепатитів та цирозів.

10. Феритин, що визначається високочутливим імунофлуоресцентним методом, надає інформацію про запаси заліза в організмі, що є актуальним для діагностики гемахроматозу. Підвищена насиченість виворотки залізом додатково вказує на діагноз гемахроматозу..

11. Альфа-Фетопротеін (АФП), позитивний при первинній гепатоцелюлярній карциномі печінки.


Усі перелічені діагностичні методики забезпечуються лабораторним центром «МЕДІС»,
З них 90 % виконуються протягом 24 год.

ТТГ (тиреотропний гормон) – гормон гіпофізу.
ТТГ основний тест для оцінки функції щитоподібної залози, визначається для:
- виключення гіпо- та гіпертиреозу
- моніторингу замісної терапії первинного гіпотиреозу або пригнічення функції щитовидної залози при лікуванні тиреотоксикозу
- контролю тироксин-супресії при вузловому зобі, раку щитовидної залози
- оцінки реакції при введенні тиротропін-релізинг гормону.
-
Вільний Т4 (тироксин) – основний гормон щитоподібної залози
Рівень активності щитовидної залози корелює з концентрацією вільного Т4 гормону,
який не зв'язаний з білками крові.
Діагностичний критерій при всіх станах, що супроводяться зміною концентрації ТСГ.
Підвищений в.Т4 свідчить про гіпертиреоз або гіпотиреоз з корекцією тироксином.
Знижений свідчить про гіпотиреоз або гіпертиреоз при лікуванні тіамазолом.

Вільний Т3 (трийодтиронін) - продукт метаболічного перетворення Т4 за межами щитоподібної залози. Вільний Т3 визначається для:
- оцінки регуляції секреції ТТГ за принципом зворотного зв'язку
- діагностики гіпо- та гіпертиреозу, Т3-токсикозу
- синдрому периферичної резистентності до гормонів ЩЖ
- йододефіцитного зобу
- гострих нетиреоїдних захворюваннях.

Антитіла до ТПО ( до тиреопероксидази щитоподібної залози) - антитіла до ферменту у клітинах щитовидної залози, що беруть участь у синтезі тиреоїдних гормонів.
Визначення антитіл до ТПО застосовується для діагностики захворювань щитовидної залози, викликаних аутоімунними процесами.
Підвищений рівень свідчить про:
- аутоімунне пошкодження щитоподібної залози
- тиреоїдит Хашімото
- хворобу Грейвса,
- ідіопатичну мікседему

Антитіла до рецепторів ТТГ аутоімунні антитіла до рецепторів тиреотропного гормону. Виявляються при:
- аутоімунних тиреоїдитах
- дифузному токсичному зобі (хвороба Грейвса)
- прогностичний критерій перебігу дифузного токсичного зобу

Антитіла до тиреоглобуліну - антитіла до попередника гормонів щитоподібної залози.
Виявляються при:
- аутоіммунних захворювань щитовидної залози
- хвороба Хашімото
- атрофічний аутоіммунний тиреоїдит
- дифузний токсичний зоб
- ідіопатична мікседема
- рак щитоподібної залози
- перніціозна анемія

Тиреоглобулін - білкова матриця, на якій синтезуються тиреоїдні гормони.
Визначення тиреоглобуліну в крові рекомендоване після радикального лікування (повного видалення всієї щитовидної залози) з метою виявлення рецидивів захворювання чи метастазування. Визначення ТГ бажано проводити в комбінації з визначенням антитіл до ТГ. Якщо тиреоглобулін підвищений це може свідчити про диференційовані тиреоїдні фолікулярні і медулярні карциноми, підгострий тиреоїдит, доброякісну аденому, гіпертиреоз.

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна

А. АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ, білірубін загальний та прямий;
В. HBS-антиген, анти-HCV, холестерин, альбумін;
C. HCV (ПЛР – діагностика)

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна

А. Холестерин, HDL – та LDL–холестерин, тригліцериди,
креатинін, сечовина
В. CRP – кількісно, pro-BNP (натрій уретичний пептид)
С. Тропонін І ( при підозрі інфаркту MI)

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна

А. Глюкоза, Глікований гемоглобін
В. Холестерин, HDL – та LDL – холестерини, тригліцериди;
С. Мікроальбумін сечі, С – пептид(якщо вік пацієнта 20-45 років)

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна

А. Гемоглобін, MCV, MCH(або кольоровий показник)
В. Феритин, залізо сироваткове;
С. Залізозв’язуюча функція сироватки(вільна, загальна)

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна


А. ТТГ;
В. Вільний Т4, загальний Т3;
С. Антитіла до тиреопероксидази
(або тиреоглобуліну).

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна

А. PSA загальний;
В. PSA вільний;
С. Біопсія простати

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна


А. Загальний аналіз крові з морфологією,
CRP – кількісний
В. RF – кількісний, ANA, анти – ДНК (ds)
С. Система комплементу (С3, С4),.
ANA – профіль.

Етапи діагностики:
А – первинна
В – поглиблена,
С – специфічна

А. Загальний аналіз сечі, Загальний аналіз крові з морфологією;
В. Креатинін, сечовина;
С. Калій, Цистатин С

Етапи діагностики:
А – первинна,
В – поглиблена,
С – специфічна

А. ФСГ, ЛГ;
В. Пірідолінкс – D;
С. Депсиптометрія кісток

1. Трансамінази (АЛТ, АСТ), які визначаються кінетичним методом виявляють мінімальне пошкодженя гепатоцитів (сліди цитолізу). Особливо актуально для ранньої діагностики гепатозів, а також скрінінгу на гепатит С (білірубін нормальний – трансамінази підвищенні). Розрахунок співвідношення АСТ/АЛТ, що при алкогольному пошкоджені визначає важкість захворювання
(< 1 помірне, > 1 важке ураження). Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) аналогічний
показник цитолізу, як АЛТ.

2. Холестатичні ферменти гамма-глютамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза (ЛФ). Високочутливі тести, що виявляють пошкодження епітелію жовчних ходів. Кінетичний метод виявляє ранні ознаки не тільки холециститів, а також холангітів. ГГТ чутливий метод діагностики алкогольного пошкодження печінки, також при пухлинах.

3. Дослідження загального та вільного білірубіну обов’язкові для диференціальної діагностики метаболічних синдромів (Жильбера, Крігера, Ротора)
(АЛТ , АСТ нормальні – білірубін помірно підвищений).

4. Оцінка синтетичної функції печінки. Холінестераза, холестерин, альбумін
знижуються при хронічних гепатитах, а також при цирозі. Знижується концентрація фібриногену у крові. Зростає протромбінів час, МНО (INR), а також АЧТЧ ( aPTT).

5. Імуноглобуліни усіх класів IgA, IgG, IgM зростають при усіх захворюваннях
печінки.
IgM значно зростає у гострому періоді, особливо при гепатиті А, холангітах , а також при первинному біліарному цирозі.
IgG підвищується при усіх гепатитах (окрім А) після зниження концентрації IgM IgA зростає при патології печінки оубмовленої алкоголем.

6. Поверхневий антиген гепатиту В (HBs), антитіла до НВс, або антитіла до гепатиту С (анти НСV) вказують на гострий гепатит В або С відповідно.

7. При хронічних захворюваннях печінки необхідно проводити комплексні
дослідження антитіл та антигенів ( НВs, анти-НВs, НВе, анти-НВе, анти-НВс ).

8. Підтвердження гепатиту С можливе якісним виявленням вірусу гепатиту С методом ПЛР діагностики. Слід врахувати, що при позитивних антитілах до гепатиту С у 10 – 15 % пацієнтів вірус не виявляється .

9. Початок лікування гепатиту С вимагає кількісного визначення вірусних копій ПЛР методом, та також генотипування вірусу гепатиту С. Кількісне визначення є елементом моніторингу ефективності противірусної терапії гепатиту С, наряду з кінетичним визначенням АЛТ, АСТ.


10. ФІБРО ТЕСТ комплексна оцінка стану паренхіми, що базується на лабораторних
дослідженнях: гаптоглобіну, альфа-2-макроглобуліну, АРО А1 (Апопротеін
А1) , ГГТ, АЛТ , результати яких пізніше підлягають комп’ютерному аналізу
по ліцензійній програмі.

11. Анти мітохондріальні антитіла (АМА) - позитивні у 90% пацієнтів з
первинним біліарним цирозом . Переважно це жінки з середнім віком 50 років.
Окрім вказаного тесту позитивними ГГТ, ЛФ, Ig M.

12. Визначення дефіциту альфа- 1 антитрипсину вказує на вроджену схильність до хронічних гептитів та цирозів.

13. Феритин, що визначається високочутливим імунофлуоресцентним методом,
надає інформацію про запаси заліза в організмі, що є актуальним для діагностики
гемахроматозу. Підвищена насиченість сиворотки залізом додатково вказує на
діагноз гемахроматозу.

14. Альфа-Фетопротеін (АФП), позитивний при первинній гепатоцелюлярній
карциномі печінки.


Усі перечислені діагностичні методики забезпечуються лабораторним центром «МЕДІС»,
З них 95 % виконуються протягом 24 гогд.

Базовими для проведення фібро тесту є наступні біохімічні дослідження сиворотки крові, проведені згідно стандартизованих міжнародних методик:

* Гаптоглобін, альфа-2-макроглобулін, АРО А1 (Апопротеін А1)
* АЛТ , АСТ, загальний білірубін
* Холестерин, тригліцериди, глюкоза

Результати перечислених лабораторних досліджень підлягають комп’ютерному аналізу по ліцензійній програмі.

Покази для проведення фібротесту:
- Хронічний гепатит С
- Хронічний гепатит В
- Неалкогольний стеатогепатит
- Алкогольний стеатогепатит

Фібротест надає можливості для діагностики та моніторингу некротично-запальної активності та фіброгенезу паренхіми печінки. Може використовуватись для контролю лікування хронічних гепатитів В та С.

Переваги фібротесту:
 інформативність на будь-якій стадії фіброзу – точність диагнозу та своєчасність лікування хворого
 чітке размежування по стадіях фіброзу – можливість використання тестів у підборі нових та більш адекватних методів лікуваня хворих, контроль ефективності лікування
 зручність для проведення скринингу для пацієнтів з групи ризику
 неінвазивність – відсутність боязні пацієнта проходити обстеження, можливість діагностики у дітей

Базові лабораторні дослідження для фібротесту забезпечуються у лабораторному центрі «МеДіС» на обладнанні та методиками, що відповідаються Європейським стандартам.

Холестерин (синонім: холестерол)
Визначення холестерину використовують переважно для оцінки ризику розвитку атеросклерозу, а також для діагностики порушень обміну ліпідів. Встановлено, що підвищений вміст холестерину в крові сприяє розвитку атеросклерозу судин та ішемічної хвороби серця.
Окрім цього, рівень холестерину в крові відображає активність процесів синтезу його в печінці. При значних ураженнях печінки (хронічний гепатит, цироз) спостерігається істотне падіння концентрації холестерину в крові.
Визначення рівня холестерину в крові необхідне при:
- атеросклерозі, ішемічній хворобі серця (прогноз, оцінка ризику ускладнень);
- захворюваннях печінки і нирок;
- ендокринній патології (гіпотиреоз, цукровий діабет);
- для скринінгу.

LDL- холестерин це основна транспортна форма холестерину. Вважається, що цей показник більше корелює з ризиком атеросклерозу, ніж рівень загального холестерину, оскільки саме ця фракція забезпечує приплив холестерину до судин та органів. Рівень LDL- холестерину підвищується при:
- первинній спадковій гіперхолестеринемії, сухожильній ксантомі;
- ожирінні;
- цукровому діабеті;
- гіпотиреозі, синдромі Кушинга;
- обтураційній жовтяниці, нефротичному синдромі, хронічній нирковій недостатності.

HDL- холестерин це фракція ліпопротєїнів, що бере участь в транспорті холестерину з переферичних тканин у печінку. Підвищення значень спостерігається при: первинних спадкових гіпер-альфа-ліпопротєїнеміях, деяких захворюваннях, що супроводжуються вторинним підйомом HDL -холестерину: первинний біліарний цироз печінки, хронічний гепатит, алкоголізм, зниженні ваги у людей з підвищеною вагою, стресах.
Показники знижуються при :
- декомпенсованому цукровому діабеті;
- гіпертригліцеридеміях;
- нефротичному синдромі; хронічній нирковій недостатності;
- гепатоцелюлярніих захворюваннях, холестазі;
- прийомі лікарських препаратів (бета-блокатори та ін.).

Трігліцеріди - це основна форма депонування жирів в організмі та потенційне джерело енергії. Визначення рівня тригліцеридів обов’язкове :
- діагностиці первинних і вторинних порушень обміну ліпідів;
- у комплексі аналізів ліпідного профілю для оцінки ризику розвитку атеросклерозу.

Натрійуретичний пептид (НУП) синтезується кардіоміоцитами при їх розтягуванні , при наростанні кінцевого діастолічного тиску у шлуночках серця, а також при формуванні легеневої гіпертензії.

НУП є достовірним біомаркером серцевої недостатності. Визначення НУП у крові – об’єктивний критерій серцевої недостатності поряд з інструмен-тальними дослідженнями.

НУП є важливим прогностичним критерієм можливих клінічних ускладнень та ризику летального кінця у пацієнтів з різними формами серцевої недостатності.



Натрійуретичний пептид (НУП) рекомендовано визначати:


1. У пацієнтів з симптомами гострої задишки для підтвердження серцевої недостатності.
2. У пацієнтів з підозрою на тромбоемболію легеневої артерії та можливим розвитком серцевої недостатності.
3. У пацієнтів з гострим коронарним синдромом, первинної легеневою гіпертензією, нирковою недостатністю.
4. При симптомах миготливої аритмії, при хронічних обструктивних захворювань легень, важких пневмоніях.
5. Для визначення групи ризику пацієнтів кардіологічного профілю при поступленні у стаціонар.
6. Для скрінінгу безсимптомної лівошлуночкової дисфункції серед пацієнтів високого ризику.
7. Для контролю ефективності лікування пацієнтів

Що таке НЕ4антиген?
-секреторний білок 4 епідідімусу,який належить до родини інгібіторів протеїназ і експресується в нормальному епітелії репродуктивних органів, верхніх дихальних шляхів, підшлунковій залозі.

Із багаточисельних відомих маркерів раку яйників саме НЕ4антиген продемонстрував найбільшу чутливість для раку яйників, особливо на ранніх стадіях захворювання.

Покази до визначення НЕ4антигену

-виявлення раку яйників і ендометрію на ранніх стадіях
-моніторинг ефективності терапії при інвазивному епітеліальному раку яйників
-моніторинг протікання захворювання у пацієнток із встановленим діагнозом раку яйників.

Комбіноване визначення НЕ4антиген+СА125 є найбільш точним предиктором наявності злоякісних новоутворень, ніж кожен з цих показників окремо.

Обмеження до визначення НЕ4антигену
-окремі гістіологічні типи раку (герміногенні і мукоїдні), які рідко експресують НЕ4антиген
-жінки, які приймають курс лікування у звязку із злоякісними пухлинами
-жінки, які проходять курс хіміотерапії
-пацієнтки, молодші 18 років.


НЕ4антиген аналіз був розроблений в партнерстві 'Fujirebio Diagnostics' і утверджений для використання в країнах Європейського союзу.

ПАРАТГОРМОН - гормон паращитовидних залоз, один з основних регуляторів гомеостазу КАЛЬЦІЮ.
Рівень ПАРАТГОРМОНУ у крові зростає при зниженні концентрації КАЛЬЦІЮ. Паратгормон швидко піднімає рівень іонів кальцію шляхом прямої дії на нирки та кістки.

У ниркових канальцях він стимулює активну реабсорбцію кальцію. У кістковій тканині активує остеобласти та вихід кальцію з кісток у міжклітинну рідину.

Покази для аналізу ПАРАТГОРМОНУ хемілюмінесцентним методом:
1. Гіперкальціємія та гіпокальціємія
2. Остеопороз, кістозні зміни у кістках , псевдо переломи, остеопороз тіла хребців.
3. Сечокам’яна хвороба, особливо при рентген-контрастних каменях.
4. Підозра на множинну ендокринну неоплазію (MEN) 1 та 2 типів.
5. Діагностика нейрофіброматозу.
Підвищений ПАРАТГОРМОН:
1. Первинний гіперпаратиреоз ( аденома, гіперплазія, карцинома паращитовидних залоз), MEN 1 або 2 типів.
2. Вторинний гіперпаратиреоз (хр. ниркова недостатність, гіповітаміноз D, рахіт, виразковий коліт, хвороба Крона).
3. Синдром Золлінгера – Елісона
4. Третинний гіперпаратиреоз.
5. Псевдогіперпаратиреоз
Зниженений ПАРАТГОРМОН
1. Первинний гіперпаратиреоз
2. Вторинний гіперпаратиреоз (хірургічне втручання, саркоідоз, гіпервітаміноз D, гіпомагніємія).

Біохімічні маркери вад розвитку
високо чутливими лабораторними методами
протягом 1 дня
1- й триместр
Хемілюмінісцентне дослідження у крові вагітних
РАРР – білку
Вільного ХГЧ
(10 – 12 тижні)
2-й триместр
Хемілюмінісцентне дослідження у крові вагітних
альфа- Фетопротеіну
Загального ХГЧ
Вільного Естріолу
(16 – 18 тижні)

Підвищення концентрації маркера СА 125 вище норми (більше 35 Од/мл)
розцінюється як симптом онкологічного захворювання:

- Рак яйника, матки, ендометрія, фаллопієвих труб
- Рак молочної залози
- Рак підшлункової залози
- Рак прямої кишки, шлунку, печінки
та інших онкологічних захворювань

Значне підвищення СА 125 інколи може спостерігатись при доброякісних гінекологічних пухлинах, а також при запальних захворюваннях придатків у жінок
• ендометріоз
• кіста яйників
• запалення придатків
• менструація
• перитоніт, плеврит
• хронічний гепатит, цироз печінки
• хронічкий панкреатит
Аналіз крові на СА 125 виявляє деяке підвищення при першому триместрі вагітності.
Високочутливе кількісне визначення маркера СА 125 у крові хемілюмінісцентним методом проводиться у лабораторному центрі «МеДіС» протягом 6 годин щоденно (включно з суботою).

Найбільш чутливим і специфічним маркером некрозу кардіоміоцитів є тропонін І.

Концентрація тропоніну І зростає з 2-6 год. і зберігається протягом 1-2 тижнів від початку інфаркту.
Рівень тропоніну І корелює з площею ураження серцевого м'яза і дає можливість спрогнозувати важкість стану.

Покази до застосування кількісного тесту на тропонін
• Гострий інфаркт міокарда
• Оцінка реперфузії
• Визначення розміру інфаркту
• Моніторинг хворих на гострий інфаркт міокарда
• Оцінка ризику і прогнозу у хворих з нестабільною стенокардією
• Травма міокарда
• Моніторинг при застосуванні кардіотоксичних препаратів.

Забір крові і прийом біоматеріалу на ургентний аналіз тропонін І у центральній лабораторії проводиться з 8:00-17:30 з понеділка по п'ятницю(вул.Некрасова 35В) і з 9:00-13:00 у суботу.

При реєстрації пацієнт чітко повідомляє про виконання дослідження 'ургентно',а також залишає свій контактний телефон чи телефон лікаря.

ХГЛ-це гормон,який синтезується трофобластом майже з моменту імплантації заплідненої яйцеклітини.

Функція ХГЛ:
-підтримання продукції прогестерону жовтим тілом протягом перших тижнів вагітності(до того як цю функцію візьме на себе плацента)
-збереження імунотолерантності плода до імунної системи матері
-знижує тонус матки
-стимулює розвиток клітин Лейдига яєчок плода,що синтезують тестостерон,який необхідний для формування статевих органів за чоловічим типом.

В нормі ХГЛ визначається в крові і сечі тільки під час вагітності.Пік концентрації на 10-11 тиждень,надалі повільно знижується.

Покази до призначення аналізу

Жінки:

1. Аменорея.
2. Рання діагностика вагітності.
3. Підозра на ектопічну вагітність в динаміці.
4. Оцінка повноти оперативного переривання вагітності.
5. Підозра на загрозу переривання вагітності та вагітність, що не розвивається.
6. Діагностика і контроль ефективності лікування трофобластичних захворювань (хоріонепітеліоми, міхурцевого занеску).
7. Пренатальний скринінг в I и II триместрах вагітності.

Чоловіки:

1. Диференційна діагностика пухлин яєчок.

Підвищення рівня ХГЛ:

Чоловіки та невагітні жінки:

1. Хоріонкарцинома, рецидив хоріонкарциноми.
2. Міхурцевий занесок, рецидив міхурцевого занеску.
3. Семінома.
4. Тератома яєчка.
5. Новоутвори шлунково-кишкового тракту (в т.ч. колоректальний рак).
6. Новоутвори легенів, нирок, матки и.т.п.

Вагітні жінки:

1. Багатоплідна вагітність (рівень показника збільшується пропорційно кількості плодів).
2. Ранній гестоз вагітних.
3. Цукровий діабет у матері.
4. Хромосомна патологія плода.
5. Резус – конфлікт.
6. Прийом синтетичних гестагенів.

Зниження рівня ХГЛ:

Вагітні жінки:

1. Позаматкова вагітність.
2. Вагітність, що не розвивається.
3. Загроза переривання (рівень гормону знижується прогресивно, більше ніж на 50% від норми).
4. Хронічна фетоплацентарна недостатність.
5. Антенатальна загибель плоду (во II-III триместрах).

Підготовка: натще.
Матеріал: сироватка крові.
Метод: ІФА.

Сироваткова ХЕ - фермент, який каталізує реакцію гідролізу ацетилхоліну та нехолінових ефірів.

У тканинах людини виявлені два ізоферменти холінестерази:
- ацетилхолінестераза (“справжня” ХЕ), яка переважно знаходиться у нервовій тканині та скелетних м’язах ;
- сироваткова або псевдохолінестераза (ПХЕ), яка широко присутня в печінці та підшлунковій залозі, а також секретується печінкою у кров.
Сироваткова ХЕ – фермент, який каталізує реакцію гідролізу ацетилхоліну та нехолінових ефірів.

Норми:
- для мужчин та жінок до 16 років та після 41року– 89 - 215 мккат/л;
- жінок віком 16 – 41р. – 71 - 187 мккат/л;
- вагітні та жінки, що приймають
гормональні контрацептиви 61 - 152 мккат/л;

Визначення активності ХЕ у сироватці має клінічне значення для діагностики багатьох патологічних станів.

Зниження активності холінестерази у сироватці крові:
1. При отруєнні фосфорорганічними речовинами та
інсектицидами.
2 .При порушенні білок синтезуючої функції печінки (у
пацієнтів з хронічним гепатитом, цирозом, печінковою
недостатністю
3. Недостатність або дефіциту ХЕ , може спричинити
ускладнення при інтубаційному наркозі.
4. Зниження ХЕ є об’єктивним критерієм, що вказує на розвиток печінкової коми.
5. Визначення холінестирази є критерієм вибору дози лікарських препаратів у пацієнтів з міастенією.